Про мене, родину, малу батьківщину та всю Україну

Триптих

Я вже дорослішаю, мабуть.

Про ляльку зовсім вже не мрію.

Серйозна думка більше вабить –

Все розповім, як розумію.

 

1. Про мене і родину
Я мрію, щоб тато частіше був вдома.

Коли ж він у морі – хай все буде добре.

Я мрію, щоб брату сподобалось в школі,

щоб друзів багато було в нашім колі.

 

Бабусі бажаю частіше всміхатись,

бо усмішки – завжди як сонечко в хаті.

Я мрію, матуся, тобі років “надцять”

ще буде довго. І ти будеш мною пишатись!

 

2. Про малу батьківщину
Я мірю, щоб в Таврійськім нашім краї

Завжди були  хороші урожаї.

Щоб навіть у Олешківських пісках

Не загубився правди шлях.

 

Я мрію, що Дніпро не перестане

У Чорне море свій нести потік.

І щоб міста по берегах стояли,

І щоб любов у них цвіла вовік.

 

3. Про всю Україну
Розкажу тобі думку таємну,

що на серце у мене тремтить,

про війну цю – до болі даремну.

… Куля в небі, мов пташка, летить.

 

Славні хлопці, що там опочили, –

їм домівка – земля вже сира.

Хоч вони півжиття не прожили,

а майбутнього в них вже нема.

 

Розкажу тобі біль нетаємний,

що на серце у всіх нас тремтить

про війну, що не буде даремна,

знову будемо  в мирі ми жить!

Як придбати небо

І зв’язала для Марічки

Спершу ліву рукавичку

А. Качан

Старенька бабуся

своїми руками

онуку в’язала

м’який синій шарф.

Онук, поруч сівши,

з любов’ю сказав:

– Спасибі, бабусю,

Я небо придбав!

Кожна мить залишає сліди

Кожна мить залишає сліди –

десь болючі, часами – і теплі.

Як згадаю, то хочу туди –

в ситуації дивні й дотепні.

 

Часом сяду –  згадаю, сміюся.

Часом, сяду згадаю та плачу.

І підходить до мене матуся,

Запевняє, що буде і вдача.

 

Є таких ситуацій багато,

у яких я не можу одна –

помагають то мама, то тато,

бо ми дружня велика сім’я.