Георгій Вороний належить до когорти найвідоміших українських  математиків минулого. Визнаний фахівцями  як один із найяскравіших талантів у галузі теорії чисел на межі ХІХ-ХХ століть, Г.Ф. Вороний за своє життя  встиг надрукувати всього дванадцять статей. Вони дали поштовх для розвитку кількох нових напрямків в  аналітичній теорії чисел, алгебраїчній теорії чисел, геометрії чисел, які  нині активно розвиваються у багатьох країнах.

Народився Георгій Вороний у с. Журавка на Полтавщині. Його дід замолоду чумакував, займався селянською справою, а вже батько пішов у науку – закінчив Київський університет і здобув ступінь магістра російської словесності. Георгій закінчив Прилуцьку гімназію 1885 року. Цього ж року він вступив до Петербурзького університету на фізико-математичний факультет. На життя доводилося заробляти приватними уроками, які забирали багато сил і часу, відволікали майбутнього вченого від занять математикою. В 1894 році після успішного захисту магістерської дисертації його було призначено професором Варшавського університету.

У Вороного всього шість  великих і шість малих праць. Кожна з великих праць або  капітальна в даній галузі, або  відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного надзвичайно оригінальна і часом по новому спрямовує дослідження. Глибина і важливість його обширних досліджень залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел. Поряд із Мінковським Вороний є творцем геометрії чисел. Роботу Вороного 1903 року про число точок під гіперболою можна вважати віхою, з якої починається сучасна аналітична теорія чисел.

До основних математичних досягнень Георгія Вороного можна віднести наступні. У 1888 року на математичному гуртку він виступив із своїм власним повідомленням: доведенням однієї властивості чисел Бернуллі () способом, який він сам же запропонував. Продовжуючи свої дослідження він отримує новий значний результат і доводить теорему Адамса, яку той свого часу висловив без доведення. Вороний викладає на сторінках свого щоденника своє доведення і заодно доводить іще одну теорему – теорему Штаудта, продовжує далі обмірковувати свій результат і знаходить нове узагальнення. Під час свого перебування в Петербурзькому університеті займався з гідним подиву успіхом кубічною областю і в цій області зробив геніальне відкриття. Він узагальнив на кубічну область алгоритм неперервних дробів, що дає алгебричні одиниці в квадратичній області. Це узагальнення марно шукали з часів Ейлера протягом ХІХ століття усі найвидатніші математики.

Праці Георгія Вороного набули великого значення за останні двадцять років. Це пов'язано із розвитком  комп'ютерної графіки, молекулярної біології, радіаційної фізики, космології, створенням штучного інтелекту.